Падали тіні

Падали тіні на наші гори

Ми ззовні спокійні, всередині горе

Падали тіні, а ми стояли

Сонце зійшло - тіні помирали

Тіні падали і з ними все ставало ясно

Люди прокидаються і це прекрасно

Люди помирають, але Дух є вічний

Навіть коли мандрує у світ потойбічний

Коли здається що ці сни надто глибокі

Пригадаю яким благословенням є спокій

Пригадаю і подякую, що я живий

І нехай гори у тінях зате наш хребет гірський

На ньому бережемо наше Українське небо

Не завжди те що хочу, але завжди те що треба

Життя мені дарує і я дякувати вчуся

Бути невдячним це єдине чого я зречуся

Найважче дякувати тіням та і це під силу

Хоча б за те що нашу мужність нам самим відкрили

Страх залишився, але більше не керує мною

В мені є Бог тому я вистою в цьому двобою

Падали тіні на наші гори

Ми ззовні спокійні, всередині горе

Падали тіні, а ми стояли

Сонце зійшло - тіні помирали

Сонце зійшло, бо сонце сходить щоранку

Хтось одягає останню, хтось першу вишиванку

Життя триває і його не можливо спинити

Не можна ні окупувати ані захопити

Можна понівечити форму, але суть є вічна

Я думаю про це коли почуваюсь пригніченим

Я згадую, що я себе і життя возвеличую

Кожного разу як собі та іншим шлях освічую

Так щоби було менше тіней, і більше правди

Так щоб менше всього боятися, бо більше знати

Так шоб коли не знаєш то не боятись спитати

Невігластво - блаженство але не для нас з братом

Ми не даремно тут, від нас залежить доля світу

Чи нашим дітям суджено повзти, а чи летіти

До світла, що не забрати ніколи й нікому

Коли світло це Бог, що дивиться за нашим домом

Падали тіні на наші гори

Ми ззовні спокійні, всередині горе

Падали тіні, а ми стояли

Сонце зійшло - тіні помирали

Падали тіні падали тіні

Падалі тіні, а ми стоя-а-али

Падали тіні падали тіні

Сонце зійшло тіні помира-а-али

Падали тіні падали тіні

Падалі тіні, а ми стоя-а-али

Падалі тіні падали тіні

Падалі тіні падали тіні